Залишу напевно минуле без жалю, крок собі на зустріч я зроблю.

Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?»

На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть.



Приспів:

Зупиню мить мінливу,

серцю дам сліз гарячих

і туман нам як ложе простелю.

Без вогню ніч зігрію,

сум як попіл розвію

і собі я зізнаюсь, що люблю.



Видіння розтане, як потяг в туманах, мить на деньці серця збережу.

Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за ним тужу?»

І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву.



Приспів.



Зупиню мить мінливу,

серцю дам сліз гарячих

і туман нам як ложе простелю.

Без вогню ніч зігрію,

сум як попіл розвію

все зроблю щоб ти бачив, що люблю


Видеоклип «Злата Огневич — Пристрасть»

Понравился текст песни? Не забудь поделится с друзьями!

comments powered by HyperComments