Чи знаєш ти, як сильно душу б’є безжальний дощ?
Так ніби він завжди чекав лише мене.
А як болить зимовий спокій нашого вікна,
Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.
Така як ти — буває раз на все життя, і то із неба.
Така як ти — один лиш раз на все життя, не вистачає каяття
коли..без…тебе…я…
Забути все здається я б ніколи не зумів
Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі
І погляд твій — він вартий більше ніж мільйони слів
Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.
Така як ти — буває раз на все життя, і то із неба.
Така як ти — один лиш раз на все життя, не вистачає каяття
коли…без…тебе я…